Аварійний вихід забито дошками,
Маршрутка їде, шансон поміж нами.
Мені би повітря… Біда! не впускають.
Ще трішки потрусить, когось захитає.
Вікно відчиніть! Юначе, нам дує.
У мене пенсійний. Мій батько воює.
Ми діти війни, а ми ветерани.
Давай повільніше. Скоріше до мами!
Немає ніяких давно компромісів,
Ми їдемо разом в одному замісі.
Хтось курить в маршрутці, а інший бухає.
Країна проснулась, вже бабця чекає.
Зайшовши, за руку хапає хлопчину,
Зганяє із крісла, ліктем по спині
І каже уголос: «Не та молодьож!..»
Напевно, в старої звичайний склероз.
Вагітна дівчина говорить: «Стара,
Куди ти прогнала цього юнака?!»
Хворіють всі разом, хворію і я,
Водій зупиніться зупинка моя.
8.11.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765624
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.12.2017
автор: Kukhta Bohdan