І буде дощ... Земля заспрагла
Давно вологи не пила,
Що не дає природа нагла -
Тримає жар замість тепла.
Земля наповнена стражданням,
Що вже ламає на шмати!
Та все ж колись бува востаннє,
І шлях не вічний до мети.
Та гряне ж грім! Не вік цій пастці...
Чим більш напруга - більш розряд!
І буде дощ.... Як сльози щастя
Омиють біль і горе втрат...
©~GV~08/5.8.17/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2017
автор: Gnat Valjorny