Вірменський крамар переїхав
З Галичини у Крим
У нього хлопчик народився,
Весь світ зробив своїм …
Варив він каву у кав’ярні,
На скрипці грав і малював чарівно на стіні
Все, що побачив в місті чи вимислив у юній голові …
Писав полотна на замовлення царя й султана.
Книжки подалі від очей ховав ...
Дружив з поетами, хоч віршів не читав.
Так власну думку він оберігав.
До миті смерті лиш картини малював:
Жнива, весілля, чумаків в степу, а згодом тільки море …
Не посмішку коханої, дружини …
Щойно його картини … вкрали в батьківщини.
Чому ж він вирішив, що краще малювати море?
Чому ж він не читав віршів?
Боявся … раптом в віршах лихослов
Зруйнує його світ, його любов!
Малює сонце, тихо сонце сходить,
Малює вітер, вже з усіх сторін,
Малює квіти, і вони ростуть мов діти,
Але не знав він, як малюється любов …
Усе, що малював, все бачив у житті,
Немов би помістив це все в картину,
А раптом лихослов теж «намалює» щось мені,
І зробить нещасливою рідну людину …
І вирішив він малювати тільки море ….
Бурхливе чи спокійне, вразливе, емоційне,
І смертоносне, і чуже!
Це все далеко ….
Поруч моє рідне …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2017
автор: Дружня рука