Я вітаю ту ніч, що відкинула денні турботи,
Зорі в небі такі, наче очі сяйливі твої.
Хоч мої терези зупинились на позначці - "проти"!
Та думки, ті що "за" - ще гудуть, мов бджолині рої.
Що зробити, щоб світ не розбився сьогодні надвоє,
Де ту мудрість знайти, щоб розставити все на місця?
Так боюсь самоти, але я нещаслива з тобою,
Це побачення-мить лиш приблизить початок кінця...
У коротких словах стільки суму й гіркої печалі,
Десь в куточку звучить в унісон їй концерт цвіркуна.
...Але час - не стоїть! разом з ним треба рухатись далі,
І повірити в те, що прийде ота справжня весна!
Розпорошиться сум, і розвіється димом по світі,
І розпалить вогонь ту надію, що в серці живе!
Відійде ця зима і воскресне в весняному цвіті,
Твоє щастя, яке до нових берегів попливе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2017
автор: majra