Не дивується квітень-він бачив практично усе.
І малину у грудні, і проліски не під снігом.
Декламують дерева зимове святкове есе.
І сніжинки блакитні чудові в небі набігом.
Ти стоїш серед лісу із кошиком в змерзлих руках.
Хто прогнав тебе з дому у віхолу-холоднечу?
Чи втікала від себе світ за очі тихо сама?
Щоб заповнити квітами білими порожнечу?
Не спиняйся, замерзнеш у лісі. Морозно – іди!
Десь галявина буде! Тепло казкове і ватра.
Бачиш юного красеня квітня легенькі сліди…
Помирати у сонячнім квітні повір - не варто!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765459
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2017
автор: Наталія Ярема