Іду по життю ще невпевнено досі,
Звіряю із нормами кожен свій крок,
Так, іноді, наче по лезу йду боса,
Минаючи терна, до вабних зірок.
Не знаю як довго іти мені треба,
Нікому це знати не дано на жаль.
Іду по землі, але дихаю... Небом.
Я — світу цього́ лиш дрібненька деталь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765419
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2017
автор: Патара