Із відболілих пристрастей вчорашніх
собі залишу тільки дотик губ –
палких, вологих і таких невдячних,
як перший і останній перелюб.
Із рваних ран рікою біль стікає,
у грудях серце рветься на шматки,
твоє “прощай” так душу обпікає,
а у словах твоїх заховано пастки́.
Ти не моя, не будеш і не була,
можливо, ти завжди будеш чиясь.
Моя закоханість тобою промайнула,
твоя ж спокуса вже перевелась…
07.09.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2017
автор: Пасічник Анатолій