Коли прокидається рано,
Мій край степової землі,
Я бачу - з далеких туманів
Ідуть золоті кораблі.
Над ними розкрилена брама,
Ні хмар, ні погроз не видать.
Зріднившись з швидкими вітрами,
Вітрила звитяжно шумлять.
Ведуть кораблі капітани,
Їм правду і силу дано.
Буруняться хвилі світання,
Як в колосі повне зерно.
З безкраїх небесних просторів,
З імлистих людських берегів
Вітають їх вранішні зорі
І мудрість досвітніх вогнів.
Надії, як люстри каштанів,
У серці народу цвітуть.
Земля моя жде капітанів,
Що щастя у трюмах везуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765371
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2017
автор: Іван Демченко