Ми колись зрозуміємо все.
Буде небо як зараз червоним,
Нас кудись тихим вітром знесе,
Вітром змін, неквапливим і кволим.
Ми колись проміняєм себе
На порожні чиїсь обіцянки.
А як здасться, що все заживе,
Будем біль свій топити у склянках.
Буде нудити нас від людей,
Від дешевої чорної кави,
Від своїх божевільних ідей,
Від ілюзій, надмірно яскравих.
Ми, як плями, вгриземось у світ,
Потечемо брудними струмками,
Щоб напасти нарешті на слід,
І себе не чавити думками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765370
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2017
автор: Cherry tree