Красива, ніжна, біла наречена,
неначе лебідь полем пропливла.
Краса її пейзажів незбагненна,
а холод, наче серцем прожила.
Вона, як фея з казки появилась
і як принцеса носик задерла.
Вона із снігу й льоду народилась
і снігом всю округу замела.
Махнула рукавом і кучугура,
із снігу появилася умить.
А оком підморгнула і фігура,
на шибці притаїлася і спить.
Скувала льодом ріки і озерце,
для діток заморозила каток.
Із інеєм розсипала відерце,
із криги збудувала он місток.
Засяяли від сонечка сніжинки
і заіскрились в бурній метушні.
Кружляють в танці легко як пушинки
загадують зимові дні ясні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765318
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.12.2017
автор: Лариса Василишина