Радію я тобі, любов,
Ще не було так, щоб я не радів,
Я знаю, це коли тепло,
У всьому музика без слів …
Стукіт трамваїв, незнайомі голоси,
Злітає сніг з ялин під ноги на чиїсь сліди,
У всьому цьому промені краси,
Веди мене кудись … просто веди.
Немов би склянку хтось її розбив …
І хто сказав, що це комусь назло …
Ні … просто очі я невчасно так закрив,
Лежить на листі це несправжнє скло …
Раптом приходить музики тепло,
Наповнити б все нею сірим цим світам,
На ноти дивлюся я крізь віконне скло,
Ти залишаєшся зі мною сам на сам …
Так пізно я знайшов потрібні ноти,
Так пізно клавіші мої зробив тобою,
Для справжнього байдужі позолоти,
Зробила музика все навкруги самим собою …
Як її - музику таку почути?
Ти не зважай на скло ... її треба відчути ...
Ти знаєш, що в вогні тому згориш,
Але ти любиш ... навіть, коли спиш …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2017
автор: Дружня рука