Ти знов на її опинився шляху
З очима побитого пса
Ти був на чужому даху
І осяяв коханням чужі небеса
Струн забутих душі не торкайся
Тобі чого, свободи раб?
В своїх численних гріхах не кайся
Не церква тут, і не пропитий паб
Не розповідай банальних, змучених історій
Вони платівкою крутяться по колу
Не висувай своїх «якби» теорій
Бо глузд для тебе шукає метанолу
І їй не треба змальованих абстракцій
І зів’ялих, сплюндрованих жоржин
Її вітер змін несе до омріяних локацій
А тобі на згадку – спогадів полин
© Леся Приліпко-Руснак, 10.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2017
автор: Леся Приліпко-Руснак