Іздох муд ак, і слава БОГУ
пішов у пекло до своїх.
Такая тварь людського роду
була огидніша з усіх.
Брехливе, желчне, ненависне,
як стовідсотковий касап.
Людськая дурь йому корисно
грошима липнула до лап.
Він не помер - іздох собака.
Навіщо жив він взагалі.
Єдина щирая подяка,
що став він гноєм для землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2017
автор: МАЙДАН