Замела метелиця, закружляла сад,
віхолою стелиться, навела свій лад.
Притрусила кущики, замела поля
і від снігу білая, геть уся земля.
Падають сніжиночки, білий пух летить,
мягкою периною землю вкриють вмить.
Замітає пагорби білая зима
і в полоні сніжному до весни трима.
Завивай хурделице, це твоя пора ,
бо вступила зимонька у свої права.
Заморозить річеньки, вкриє тонкий лід,
прибіжить на конику, Морозенко дід.
Пощіпає щічки діткам на катку
одягне ялинку гляньте он яку.
Сяй блисти ялинонько, вогником світи,
нам дорогу в казку треба віднайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765148
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.12.2017
автор: Лариса Василишина