Я встав тобі сказати тост,
Може сміюсь, в душі ж я плачу,
Ти мені рідна … здався б я давно,
Та тільки твої очі бачу …
Бродив би містом і дивився б я
На вулицю - ту, по якій ходила,
Тут всюди залишилось ще твоє тепло,
Байдужа? Так … але яка ж ти мила …
Я вальс Шопена чую у дощі
І вальс Шопена, як кружляє сніг,
У парку всі дерева і кущі,
На танець той не шкодували ніг …
Вони танцюють вальс із моїм почуттям,
Цей вальс назвуть колись чиїмсь життям,
Я йому вслід в уяві закружляв,
Я пам’ятаю. Завжди пам’ятав …
Кохання – це не гра. Воно – ціле життя.
У ньому не буває, що давно.
У ньому не буває німих сцен,
У ньому не сюжет з кіно …
У ньому грає десь Шопен …
«Осінній вальс»
Чи вальс - «Душа»,
Наповнює життя вогнем цієї музики краса.
Зі мною закружляли навіть небеса …
А я не проти тої круговерті,
Душа наповнена вже вщерть,
І зараз вибухне вона,
Від цього музики вина ….
Не зупиняй мене, ще кілька раз,
Я знову й знову переможу час,
Я знову й знову вирвуся з пітьми,
Щаслива будь … Щасливою живи …
І знову вальс … він знову й знов прийшов …
Я не просив …
Ти сам собі … зайшов!
Озвалась перша клавіша …
І раптом тихий стук , вже на плечі рука,
Ти раптом тут …
Де ж в клавіш тих взялась душа?!
Звучала музика ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2017
автор: Дружня рука