У лісі заєць пострибав,
А вовк його наздоганяв.
Стрибнув пухнатий з кручі вниз
-Щоб врятуватись від вовчиськ.
На жаль в овразі був удав
І зайця ледве не зім’яв.
Пухнастому знову везе
-Не скоїлося йому зле.
Стрибнув із ями в другий бік,
Та дивом врятуватись зміг.
Там і капкани і петля.
Злякала зайця та земля.
Він далі в простір пострибав,
Ніхто його не здоганяв.
Мисливець у кущах лежав,
З рушниці зайця постріляв.
Ще б трохи-влучив. Та спішив.
Та зайця цим не розсмішив.
Є міркувати в чим тому.
Куди податися йому?
Навколо лиси та вовки,
Удави, грізні ведмеді.
Бажають з’їсти, розірвати
-По полицям щоб розкидати.
Зайчисько гарний та пухнатий,
А мріють ним поласувати.
Він має бігати, тремтіти.
Як би в щелепи не вгодити?
Що можна ще додати тут?
Навколо наче хижий спрут.
Чи доля слабих є така
-Як того зайця-стрибуна?
Листопад 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764960
Рубрика: Басня
дата надходження 09.12.2017
автор: Капелька