Гуртуються у нові зграї
Ті ж самі: «наші» хижаки.
Лише навиворіт вдягають
Номенклатурні піджаки,
Щоб простолюд не міг пізнати
За назвою старих хапуг.
Ще намагаються підняти
На тло Майданів ниций люд.
Бо на Майданах значно легше
Забити клепки будь-кому.
Забратись на народні плечі,
Тай годуватись самому.
На цю діяльність політичну
Награбували капітал.
Ще спонсори є заграничні
Яким до смаку цей запал
Над діжкою пороховою…
А як же обух? Що сталить?
А в небо сотнею новою
За що підемо в чорну мить?
Ворушиться смола, клекоче
У політичному котлі.
Чужинці царювати хочуть
На вже обкраденій землі.
І хай їх прізвища – як наші,
Чи отакі як в росіян,
Вони із пуп’яночку – РАШІ,
Народу нашого бур’ян.
Сапу нам треба не сокиру!
Гострити треба, не сталить,
Щоб виполоти нашу ниву,
Якщо це кожному болить!
09.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764945
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.12.2017
автор: dovgiy