Все! Я кажу тобі стій, зупинись, не треба!
Вистачить з нас цих безглуздих думок та ідей,
відкривай своє серце, і досить постійно спати,
видихни біль, й притули мене до грудей.
Й прийде до нас, в одну мить, що нічого й не втямиш,
сон, ніби дійсність, й заплющить нам очі разом.
Не бійся тоді, не тікай, обійми за плечі,
ми, коли двоє, живемо за межами часу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2017
автор: sudden.voice