Бездонні очі в воїнів АТО.
Я думала - це тільки на світлинах,
Таких очей не має більш ніхто -
З них дивиться на мене Україна.
Сьогодні я зустріла наяву
Людину із геройськими очима.
Це - завдяки йому я ще живу,
У нього Батьківщина - за плечима.
Це - він пройшов котли і дим їдкий,
Свинцеві “гради” випали на нього.
Він на собі несе цей час важкий
Й здається не боїться вже нічого.
Нема у нього вілл, земель, авто,
Лише любов синівська, що без краю.
В Афгані міг упасти разів сто,
Тоді Господь не взяв його до раю.
Він побратимів проваджає у політ
І ще собою небо підпирає
У нім живе свободи моноліт,
Всю вражу ницість достеменно знає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764515
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 07.12.2017
автор: Шостацька Людмила