Мою націю нищить зловісний хижак,
Той, кривавий, що в серці любові не має.
Ненаситний, як зграя голодних вовків,
Що в мільярди свій рід сповиває
Мою націю йде рятувати юнак,
Ще безвусий, що зовсім не звідав кохання,
Сивочолий, лишив без підтримки сім"ю
На довічне убоге страждання
Розбещений виводок доньок- синів
Коронують назавтра на троні зі злота,
Їм в смерті відказано небом високим,
Помирати - не їхня робота
Незаслужені лаври впадуть їм до ніг,
На граніті героїв зсихатимуть квіти...
Чом хлопчину, мій світе, вкотре не зберіг,
Де ж та правда твоя, любий світе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764433
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.12.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова