Війна...від цього слова,холод пливе,
темніє,червоними барвами кругом заливає.
Не смійся,ніби до тебе вона не прийде,
вона не стукає в двері й тебе не питає.
Війна забирає свідомість людини,
духовність,й нащадок землі.
Взамін чутно сльози й скрегіт зуб у дитини,
очі падають й за ними у слід матері.
Пустота, все розбито,згорає земля,
кроваві каплі впадають замість роси,
Ось,і значення слова війна,
вона змітає усе навкруги.
Не війна винувата,насправді,а люди,
це стадо загублених в болі.
Без власного мислення стріляють у груди,
а потім кричать нам потрібно любові!
Прислужують царю,й мовчки бояться,
як себе ж в цьому світі знайти.
хто ж тобі не дає посміяться,
хто винуватий, не ти?
Хто винуватий,що свіч як зірок,
й не пташки вже співають,а гради.
Ось він ваш цар,ось він ваш Бог,
який заставляє вбивати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764399
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.12.2017
автор: V1TaL1o