Не до втоми

Ми  не  плакали  тоді,  
Гріх  зірватись  зараз.
Ми  ж  ходили  по  воді
Без  чудес  і  залоз.  

Ми  зривались  в  прірву,  вниз
Ребрами  за  гілля.  
Насилялись  на  карниз.
От  було  свавілля.  

Ми  не  рюмсали  тоді,
Зараз  не  до  втоми.  
Піт  тече  по  бороді,  
Зовсім  без  оскоми.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764369
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2017
автор: Андрій Конопко