***

Сонце  зайшло  і  квіти  погасли,
І  я  мав  потонути  в  темноті.
Усі  мої  слова    --  нещасні
Ніколи  не  були  золоті...

 Слова  --  це  пустота  між  нами,
І  я  єдиний  кому  ти  не  можеш  довіряти.
Та  чари  бачите  лиш  днями,
А  вночі  лиш  злом  звикли  стріляти.

 Та  я  набагато  більше,  ніж  можуть  бачити  очі,
 А  рани  відкривають  все  життя.
І  відчуваючи  це  щоночі,
 Тріщать  усі  шості  відчуття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764338
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2017
автор: Зболений