Зимою чай смакує незрівнянно
І гаму присмаків дарує золоту.
Захоплено і пристрасно-духмяно
Розтоплює байдужу мерзлоту.
Він поряд там де весело живеться,
Де анекдоти, посмішки і сміх.
Він на прохання зразу обізветься
І там де смуток настрій переміг.
Він зігріває ніжністю долоні,
Цілує губи полум’ям краплин.
А потім розтікається у лоні
Наче життя приходить разом з ним.
Він вміє зачаровувати погляд,
Єднати руки стомлених сердець.
І змінювати трішечки світогляд,
Мрію вдихнувши що ще не кінець.
Зимою чай смакує незрівнянно
І гаму присмаків дарує золоту.
Захоплено і пристрасно-духмяно
Розтоплює байдужу мерзлоту.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764291
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко