Так тихо-тихо сіявся із неба сніг,
Неначе біле конфетті вкривало,
Мереживом сріблястим мерехтів і ліг,
А шосте почуття про зустріч знало.
Фантомами тепла блукали дві душі
Замерзлим лабіринтом білосніжним.
Сміялася зима в люстровім кунтуші,
Доріжкою лягала м*яко ніжність.
Зійшлись ці вогники у царстві льодянім.
Єдині жести, усмішки, манери.
І гАряче було від поглядів хмільних
Удвох межи морозного пленеру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764263
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)