Нас "любі друзі" називали!
Казали, що "почують нас"!
"Покращання" нам обіцяли!
"Рошен" продати в той же час!
Ящо малий збрехав матусі:
"Мерщій, брехун, в куток ставай!"
А президенти брешуть нам і досі,
Все обіцяють процвітання-рай!
На троні президенськім відбувають срок
І не звітують, не відповідають...
Не ставляємо їх в "куток".
Живуть "красиво", відпочивають...
Господарі життя приходять і приходять...
І обіцЯнками людей годують.
Собі маєтки царські зводять,
Добробут тільки свій будують.
Навчилися брехати-обіцяти,
Людей до нитки оббирати.
Коли ж у Президенти виберем Людину,
Що мовчки, без обІцянок, спасе Країну?
23.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764173
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.12.2017
автор: Валентина Володина