Як думаєш, болить мене душа?
Хоч ні, чекай, по мені не помітно.
Хіба що воском вкриті скроні і повіки,
Та хтось електрику забрав, і згасло світло,
Але ж по мені не помітно.
Як же здається, все переживу?
Що жоден м'яз не рушить з свого місця.
Хіба лиш вся земля з-під ніг пропаде,
Всього лиш так, що жити вже боїшся,
Але все ж м'яз не рушить з місця.
Як знаєш, може я - брехня?
Пустий міраж, як та вода в пустелі.
А може лампа, що давно згаса, лиш мерехтіння,
Та ніякого тепла ...душа - суцільна темінь.
Брехня, говориш, та вода в пустелі?
Як віриш ти, я скоро розіб'юсь?
Та як же так, душа моя із хрому.
хіба так трішки плавиться, згора
Та все ж по мені не помітно знову.
Для тебе, жаль, моя душа із хрому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764058
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.12.2017
автор: sudden.voice