Я накликала сніг
нечеканням дібров
викликала у зиму привітно.
Він послухав, пішов,
обіймав світ немов
теж закучився знов
за таким, ще до вчора, нерідним.
Падав сніг... затуляв
порожнечу слідів,
вдатністю звеселяв горизонти...
Гоїв рани в душі,
стишив холодом біль...
У долоні ставав
опадом неістотним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764052
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 05.12.2017
автор: Яна Бім