Кондуктор підходить до мене зі спини, чую її противний голос:
- За праєзд гатовім, - із такими продовгуватими ріжучими "а" та "є" у слові "праєзд".
Дістаю дві гривні з куртки, намацую у кишені ще металеву гривню, кладу поверх паперових і притискаю великим пальцем.
Тьотка продавлюється між натовпом, віддавлюючи мені плече і от вже бачу її - у затертій сизій синтетичній куртці "абібас". Простягаю гроші, та швидко фасує їх у своїй "шайтан"-касі у поясній сумці, відриває білетик, та так різко, що той аж рипнув на весь салон, звільняючись від застиглого клею. Протягує білетик, і, щойно я беруся за нього, мене одразу ж б'є статичним струмом.
- Ай!,- швидко сіпаю рукою.
Тітка сміється, а я на автоматі вигукую:
- Це отакий електронний білет, чи шо? Типу, валідацію пройшов?
Регоче ще більше. Значить, валідація пройшла успішно. Цікаво, якою напругою битиме пільговиків?
04.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2017
автор: Роман Глєбов