Хочу спати… Лиш спати…
Чому? Може, спати – така моя доля?
А навколо стріляють гармати,
І погрожує ядерна зброя…
Між вогнів хочу солодко спати…
Поміж бурі мій човен спокійний…
Хай воюють. Їх доля – вбивати…
Я посплю…Поки вщухне стихія…
Серед виру нещастя й анархії
Відшукаю нетлінну я пристань…
Може, віру? Пізніше дізнаюся…
Як від сну поміж бурі прокинусь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763994
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.12.2017
автор: Катерина Коршинська