Пробач, що стала не твоєю,
Що в лабіринтах самоти
Голубиш усміхом не ти...
Не сяєш в темені зорею...
І осінь ця така безлика...
І навіть стежечка не та...
Лише зажура-самота
Гризе підошву черевика.
А вже зима... Невже зима?..
А я застрягла десь у літі,
Де час плете казкові сіті...
Та казки, жаль, давно нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2017
автор: РОЯ