Караван
Ми пливемо кораблями
океанами пісків,
від кохання королями
ставши протягом років.
Тільки ми одні навколо
серед спеки і вітрів,
але в серці не кололо,
як життям тебе зустрів.
За оазисом бархани
височіють до небес,
як печалі ті тумани,
від життя, що без чудес.
Хоч нещадно палить сонце
і так важко без води,
любість буде охоронцем
захищати від біди.
Вірні нам лише верблюди,
бо без них чекає смерть,
у пустелі вона всюди
все піском вкриває вщерть.
Не жалкуємо ні трохи,
що таким обрали світ
для подружньої епохи,
щоб плести коханням цвіт.
За барханами долина
буде втіленням всіх мрій,
там народиться дитина,
діамантом всіх надій.
Не підемо більш в пустелю
караваном у житті,
ми знайшли свою оселю
і свій спокій в почутті.
Віктор Цвіт 02.12.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2017
автор: Віктор Цвіт