На землю впала благодать найпершим снігом,
Журби замкнулися вуста твердим горіхом.
О ні, не сніг це, не кришталь – життю начало…
Дощами стяжені поля зима вінчала.
Дивлюся вдаль, де журавлі ятрили душу,
Печаллю спогади прощальні не порушу.
Бо перший сніг як дивне твориво космічне,
Незриму радість принесе у душу вічну.
З журбою радість обнялась на вітрі злому.
О світе, хто для тебе я в цю мить содомну?
Відносить душу… й ось уже в небеснім лоні
Тримаю світ оцей величний у… долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763812
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.12.2017
автор: Олена Жежук