[color="#0d594f"]Якось спонтанно зникла вся віра у диво.
Байдуже, навіть, що сніг вже лежить на порозі.
І так, як в дитинстві стало казково й красиво.
Хотілось би вірити, що казка вже десь в дорозі.
Та тільки не станеться дива, бо сніг розтане,
Розвіються мрії про спокій, зруйнують життя.
Чергова дитина сьогодні дорослою стане,
Порине в таке ж невиразне, як й ми, буття.
Повіки змикаються, знов бачиш себе дитиною.
Бачиш щасливу посмішку, віру в майбутнє.
Розплющуєш очі... Ти стала хоча б "людиною" ?
Чи є чим пишатись, чи робиш що-небуть путнє ?
Насправді ж пишатись нічим, не сталося дива.
А час летить, наче сніг та щомиті тане.
Хоч би вже змила біль та проклята злива.
Хай прийде весна і, може, тепліше стане.[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763802
Рубрика: Нарис
дата надходження 03.12.2017
автор: Анна Януш