Ми справжні, мов лапатий перший сніг...
В його красі - весь Всесвіт первозданний!
Отак і ти! І все, що тут ти зміг.
Вустами птиці скроні цілували...
Ми справжні! Ми народжені згори...
Нам падати судилось, щоб злетіти!
Та що ще більше серденьку хотіти?...
Віддати б краплі крові для роси...
І падати разом лапатим снігом,
любов"ю замітати землю-рай...
Та подихом здійнятися за край!
Щоб верболозам тішитися влітку.
01.12.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763732
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.12.2017
автор: Іванюк Ірина