Я є?..
Десь травами блукав в ранковій тиші
А сонце пнулось в чисту височінь,
Моє ім'я здавалося невтішним,
Лунало й ринуло у тінь.
За першим птахом промайнула доля,
Відкрились очі золотих пшениць,
Ім'я моє так прагнуло на волю,
Та щось його тягнуло знову ниць.
Природа набирала сили,
Росла, буяла, сповива плоди,
Мені по-людськи ранком шепотіла:
"Блукай-шукай-невпинно йди;
Де стежка твоя - не мені врікати,
Як тебе звати - не мені судить,
Серед моїх розкішних шатів
Усе живе однаково звучить."
Я є.
Палке, і разом з тим невинне,
Кричуще літо безголосих днів,
Тут поміж трав написана картина
З моїх слідів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763708
Рубрика: Нарис
дата надходження 03.12.2017
автор: rayocri