Свічка Пам"яті у нас
У віконці сяє,
А малесенький Тарас
У діда питає:
"Чом, дідусю, свічка та
Має назву дивну?
Про що свічка пам"ята?
Вона ж не людина".
Призадумався дідусь --
Щемне запитання.
Внук до діда пригорнувсь,
Застиг у чеканні.
А чекати довелось
Відповіді довго.
Діду враз не спромоглось
Втішити малого.
Похмурнішало лице,
Затрусились руки.
Не прийшло на ум слівце,
Зрозуміле внуку.
Треба швидше дідусЮ
Слова добирати
Як Украйну майже всю
Змусив хтось вмирати.
Хай розкаже про це дід
Чесно й справедливо,
Бо якийся "брат"-сусід
Розкаже брехливо.
Він за правду виставля
Брехливу гидоту,
Щоб зростало в нас маля
Антипатріотом.
Тож бо, діду, не мовчи,
Скажи мудре слово
Й відсівати внука вчи
Від зерна полову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763602
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.12.2017
автор: Микола Холодов