Я знаходжусь в полоні думок,
Що скували мою свідомість.
Я не знаю – зробити крок,
Обернутись назад? Та гордість
Не дає повернути час,
Зупинити себе...Не вперше
Зненавидять тебе і нас,
За все щире і все відверте.
І покинуть між двох вогнів,
Запаливши наш міст умовний.
Заблудившись у вирі слів,
Заблукавши у цій безодні…
І створити для себе казку,
Захлинаючись невідомістю.
Ти зроби мені, прошу, ласку –
Покеруй моєю свідомістю
І пробач мені все. До краплі.
Подивися мені у очі…
Ти не став, як завжди, три крапки,
І не снися мені щоночі.
Не створюй ілюзії дотику.
Не хвилюйся. Я не зникну.
Розчинися в єдиному подиху.
Не здивуюсь. Я просто звикла….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76360
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2008
автор: ІллюZія