Болі всі відійшли, а по-іншому - «канули в лєту»,
Залишилась надія і ще перебите крило.
Знову ніжний сонет підбирає штрихи до портрету,
Що мазками тонкими в душі музикально лягло.
Та часи ще не ті, що зібрались загоїти рани,
Перевернеться світ, як побачить життєвий портрет.
Помінялися фарби і кісті змінились з роками,
Нам лише залишився незмінним єдиний сонет.
От, якби нам на мить, залишити портрет свій юначий,
Щоб без болі і ран, щоб летіти удаль на крилі.
Щоб спинились роки, нехай доля портрет свій побачить,
Щоб вернулися так, як додому назад журавлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763544
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2017
автор: Віталій Назарук