Я створюю собі вітрила
із спогадів чудових, світлих планів й мрій
і начебто зростають крила,
нема вже якорів, не віє буревій.
Залишиться все зле позаду,
журба відхлине, з переляку зникне геть,
оскільки дав собі пораду
відкинути тугу й завзято йти вперед.
Злетіти вже спроможний птахом
в блакитне небо, аж до самої гори,
чудовим, мирним, рівним шляхом,
оскільки все виходить і немов горить.
Я створюю собі вітрила
із добрих намірів й сміливих намагань,
від чого набуваю сили
облишити пусте і зайве без вагань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2017
автор: Island