Злякались очі,зірвані пов'язки,
до темноти ж вони привикли.
До того світу де мотають в'язки,
великих слів,оформлюючи ласкою.
Ви і не жили,виживали,
вас уміли красиво підмінити.
"Все буде добре",поки ви мовчали,
"й гроші тоже можна полюбити."
Вони не бачили яскравих кольорів,
лиш сірість й загноївші рани.
Надіялись на відверість почуттів,
але здавалось, що розділені вітрами.
Часто боялись,переступити через сподівання,
почути голос свого духу.
Й так жили від болі й до її страждання,
всі мрії не змінивши рухом.
Вони шукали все не то,й дивились не за тим,
їм калюжу підмішали до води,
ніби знайшли любов,та ні, її сліди неправди,
від губ лиш дотик,не назавжди.
Злякались очі,зірвані пов'язки,
вони сльозяться,лякаючись реальності.
Й дивились срібно слухаючи казки,
де золото блистіло без яскравості
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763410
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2017
автор: V1TaL1o