Біла хмара неслась, білим парусом в синьому небі,
Закриваючи промінь, що мріяв сягнути землі.
Вона дивно пливла, мов по синьому озері лебідь
І трималася курсу, як моря старі кораблі.
Гуркотіли громи, бо на сході зривалися грози,
Проте хмарка пливла, закриваючи сонце землі.
Хоч дощу не було та на землю зривалися сльози,
А в пахучих садах заливались лише солов*ї.
Біла хмарка пливла, де гроза гуркотіла війною
І проміння до неї добавило фарби крові.
Лиш шуміли вітри і стріляли громи за горою,
Викликали війною знеболені в грудях жалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763347
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2017
автор: Віталій Назарук