Німий озвучить бачення сліпця,
Глухому вливши розповідь у вуха.
В бодні душі забродить медовуха,
Обман підіб'є мозок до вінця.
Захмелений, то ж чуйний інтелект,
Одвірки випре щирим спонуканням.
І одержимий Світорятуванням,
Гасатиме являючи афект.
Даремністю спітнівши до кісток,
Відмовить першим зріломудре тіло.
Об факти обіпреться заніміло,
Захаркає у відчаю свисток.
Неграмотний, пліткованим пером,
Історію розчеше по скрижалі…
І будуть очі в темряву опалі,
Німотно лити вимисел цебром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763244
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2017
автор: Осіріс