Прости мені, осене, тиху молитву,
Яскраво шматочками літа малюй,
Твоєю рукою сльозу свою витру,
А ти мені - бабине ще подаруй!
Зігрієш в обіймах - з журою не сплутай
Тремтливу покору опущених вій -
У теплу довіру надійно закутай,
Мелодію серця почути зумій...
Засип мене, осене, листям кленовим,
Хай ковдрою ляже на сотні доріг -
Засліпить золоченим заревом знову
І вже не заснути мені до зорі...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763166
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2017
автор: Наташа Марос