У закутках своєї долі
скарби вишукую сама.
У смороді образ і болю
змією в'ється десь вина...
За те, в чому зовсім не винна,
за тих, хто біль не відчував...
Ось я дивлюсь: старезна скриня-
замок давно вже сумував.
Шукаю ключ, а він при мені!
Лиш пилом сильно вже припав...
Відкрила я чарівну скриню,
яку ніхто ще не чіпав...
А там - коштовностей усяких,
прикрас, незвіданих чудес...
Так дивно: думала - задарма,
та борг я виплакала весь.
Тепер вдивляюсь в дивовижну
чарівність каменів отих...
І думаю: не було б лиха,
ключ не знайшла би я від них.
(Альона Хомко, 2016)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763116
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2017
автор: Альона Хомко