Нащо кличеш біду, чорний вороне?
Чи в миру не потрібний живим?
То звертаюсь з дарами, поклонами,
сподіваюсь, що станеш незлим.
Що бажаєш у відкуп за милості?
Все проси, тільки душу облиш!
Бачу, смерть вже на стадії стиглості,
в серце цілить відточений ніж.
Відпусти ти мене, хоч калікою,
щоб ще зміг я зростити свій сад.
Що ти кажеш? Багато базікаю?
Вирок — смерть і не можна назад?
Ні, напевно почулося, стомлений,
і ти кличеш удачу в бою,
трохи різко та незадоволено
пророкуєш про долю мою.
Ворогів переможемо з успіхом
та закінчимо кляту війну,
потім все це згадаємо з усміхом,
хоч і сплачено дику ціну.
2017р.
****************************
Черный ворон
Что ты кличешь беду, черный ворон?
Ну зачем я тебе, дорогой?
Отпусти ты меня, я с поклоном
Обращаюсь к тебе, стражник мой.
Я уверен, все будет нормально,
Хоть успехи и боль впереди
Ожидают меня. Изначально
Предначертаны эти пути.
И пойду на врагов не стесняясь,
Без заботы за слабый живот,
И в сраженьи сполна искупаюсь,
И не важен той битвы исход.
Ты поможешь мне, черная птица,
Победить в этой схватке лихой?
Или мне это чудится, снится,
Смерть мою ты привел за собой?
Нет, скорее, ты кличешь удачу,
Предвещая красивый финал,
Когда сдам я последнюю сдачу,
В той игре, где ты сам банковал.
Разлетятся, как пух тополиный,
Все хотящие смерти моей,
На подмогу придут побратимы,
Все сметут, не оставят корней.
2016 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2017
автор: Island