Весна, зиму змінюючи,
Від холоднечі зимової геть, -
Слідом за собою кличе.
Крига несподівано в душі
Розтанула, і образ чийсь,
Ясний і знайомий, -
Бачиться, сміється, манить.
Але чий він? Хто вона, -
Радісна, знайома?
Я не знаю. Згадати
Не можу. Тільки чарам
Піддаюся, забуваючи
Про все. Зачарований милою
Грою, - у пластилін
Перетворююся: нехай ліпить
З мене образ – чудний
І смішний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763029
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Олексій Ретинський