Не можна бути
дуже добрим із людьми.
Бо потім ти
навряд чи вийдеш із пітьми.
Бо більшість
кинуть і забудуть.
І добру пам'ять
мать вони не будуть.
Ніхто не знає,
куди потрапиш ти.
Чи варто далі
взагалі кудись іти?
І не кидайся
первовстрічному
на шию.
Бо тебе кинуть
наче ту помию.
Та все ж...
ми тішимось,
коли
когось хорошого
по світу ми знайшли.
Хороших
можна прихистити.
Хороших
треба полюбити.
Хороших
треба берегти.
Бо де таких
ми зможемо знайти.
А про поганих
ти забудь.
Бо як завжди
кудись тебе пошлють.
Повір мені, нічого
не буває,
що з часом
зміни зовсім не зазнає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763013
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Andrij Liutyj