Кричу у сні з останньої октави:
Вдягайся тепло... Нас не забувай...
Де лондонські дощі такі ж, як львівські,
Візьмуть у осінь тихо наш трамвай
Напам"ять нам світлини й парасоля,
Щоби ховалися з собакою удвох,
Коли дощить без удержі у Львові
І всі - в кав"ярнях - на переполох...
З рахунку збитись легше, ніж вгадати:
Чи осінь ще, чи, може, вже й зима...
Нехотячи черкаєш парасолі
І ждеш трамвай, де вже тебе нема
Мелодія відспівана кохання
Млоїть в душі останнім "Прощавай!".
А ти лети,лети, немов на крилах,
Не спізнюйся. Поквапся.Доганяй...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова