Небо
розмальоване хмарами,
наче плакат,
над золотими
плакорами.
Сніг
на листі
узорами,
листя
падає
зорями…
Жаль,
Осінь промерзлу,
жаль,
до землі
прикованих,
жаль,
у вітер
закоханих
білих тополь.
Тягну
до неба
руки
прагну – намарно –
розвіяти хмари.
ЗІЗНАЮСЬ:
Я –
безсилий
захистити Осінь,
Я –
безсилий
змінити Світ ,
І в опалі
топчу сніг…
Білий сніг... Сніг!..
Створено 10. 09. 2007 року
Опубліковано вперше
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762989
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Т. Василько